Кветіапін

Історія та відкриття кветіапіну

Кветіапін — це антипсихотик другого покоління («SGA»), розроблений компанією AstraZeneca. Він став важливим лікарським засобом завдяки своїй ефективності в лікуванні психозів з меншою кількістю рухових побічних ефектів порівняно з більш ранніми антипсихотичними препаратами (Goldstein 1999; Nemeroff та ін. 2002). Термін «антипсихотик» відноситься до препаратів, що використовуються для лікування психозів, включаючи шизофренію. «Друге покоління» означає, що це частина новішого класу цих препаратів, які зазвичай мають менше побічних ефектів, ніж препарати першого покоління.

На заключних етапах клінічних випробувань (фаза III) було показано, що кветіапін ефективно зменшує симптоми психозу, які включають галюцинації та марення (Arvanitis and Miller 1997; Small et al. 1997). Ці дослідження також виявили, що кветіапін має низьку частоту екстрапірамідних побічних ефектів.

• ЕПС - це спричинені препаратом рухові розлади, включаючи тремор і ригідність, які були набагато поширенішими при застосуванні старих антипсихотичних препаратів.

У 1997 році Управління з контролю за продуктами і ліками США (FDA) схвалило кветіапін для лікування шизофренії. Пізніше кветіапін отримав схвалення FDA для лікування біполярного розладу, включаючи маніакальні та депресивні епізоди (McIntyre et al. 2005; Vieta et al. 2005; Calabrese et al. 2005; Thase et al. 2006).

Нещодавно FDA схвалила препарат кветіапіну для лікування шизофренії з пролонгованим вивільненням, що забезпечує більш стабільні рівні препарату в організмі (Kahn та ін., 2007; Möller та ін., 2007; Peuskens та ін., 2007). Ця версія з пролонгованим вивільненням допомагає підтримувати постійний терапевтичний ефект протягом дня.

Фармакокінетика та виведення кветіапіну

Фармакокінетика — це вивчення того, як лікарський засіб рухається в організмі, включаючи всмоктування, розподіл, метаболізм і виведення. Розуміння цих процесів допомагає визначити відповідне дозування та частоту прийому для ефективного лікування.

Всмоктування та розподіл

Кветіапін всмоктується в шлунково-кишковому тракті, тобто потрапляє в кров через травну систему. Цікаво, що на його всмоктування не впливає їжа, тому його можна приймати як під час, так і без їжі.

Після прийому пікові рівні кветіапіну в крові - тобто найвища концентрація препарату в крові - досягаються приблизно через 2 години. Ці ефективні рівні в плазмі крові, тобто концентрації препарату, необхідні для терапевтичного ефекту, зберігаються приблизно 6 годин (DeVane and Nemeroff 2001). Ця тривалість формує основу для типового режиму дозування двічі на день.

Однак у дослідженні Chengappa та ін. (2003b) порівнювали дозування один раз на день та два рази на день у пацієнтів з шизофренією або шизоафективним розладом (психічний розлад, який включає симптоми як шизофренії, так і афективних розладів). Дослідження показало, що обидва режими дозування були еквівалентними з точки зору ефективності та переносимості, що свідчить про те, що прийом препарату один раз на добу може бути життєздатним варіантом для деяких пацієнтів.

Метаболізм

Кветіапін метаболізується, або розщеплюється, у печінці за допомогою ферменту під назвою цитохром Р450 (CYP) 3А4. Цей фермент перетворює кветіапін на неактивні метаболіти, які потім виводяться з організму. Генетичні варіації CYP3A4 недостатньо задокументовані, але лікарські взаємодії з інгібіторами та індукторами CYP3A4 можуть суттєво впливати на ефективність кветіапіну.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Індуктори

Деякі лікарські засоби, такі як протисудомні препарати карбамазепін та фенітоїн, відносяться до індукторів CYP3A4. Вони підвищують активність ферменту, що призводить до прискорення метаболізму та виведення кветіапіну з організму. Як наслідок, для підтримання терапевтичних рівнів можуть знадобитися вищі дози кветіапіну (Potkin et al. 2002a, 2002b; Strakowski et al. 2002).

Інгібітори

З іншого боку, такі препарати, як ритонавір (антиретровірусний препарат), еритроміцин (антибіотик), кетоконазол (протигрибковий препарат) і нефазодон (антидепресант) - потужні інгібітори CYP3A4. Вони знижують активність ферменту, сповільнюючи метаболізм кветіапіну і потенційно призводячи до підвищення рівня препарату в крові. При одночасному застосуванні цих інгібіторів з кветіапіном дозу кветіапіну слід зменшити, щоб уникнути побічних ефектів (de Leon та ін., 2005; Wong та ін., 2001).

Препарати з пролонгованим вивільненням

У 2007 році FDA схвалила препарати кветіапіну з пролонгованим вивільненням (XR) для лікування шизофренії. Препарати з пролонгованим вивільненням вивільняють препарат повільно з часом, що дозволяє приймати його один раз на добу. У клінічних дослідженнях порівнювали ефективність (дієвість) і переносимість (побічні ефекти) XR-форми зі звичайною формою з негайним вивільненням (IR), яка вивільняє препарат швидко. Дослідження показали, що кветіапін XR у дозах 400-800 мг/добу був настільки ж ефективним, як і форма з негайним вивільненням, і мав подібну переносимість. Деякі пацієнти навіть відчували дещо менший седативний ефект при застосуванні XR-форми (Kahn та ін., 2007; Lindenmayer та ін., 2008).

Виведення та метаболізм

Кветіапін виводиться нирками, і на це суттєво не впливає стать або статус паління (Thyrum та ін., 2000). Однак з віком метаболізм кветіапіну знижується приблизно на 30% (Goldstein 1999). Це означає, що літнім людям можуть знадобитися нижчі дози для досягнення того ж терапевтичного ефекту через повільніший розпад препарату в організмі.

Показання до використання кветіапіну та його ефективність

Кветіапін, антипсихотичний препарат, наразі має два схвалених FDA показання: лікування шизофренії та біполярного розладу. Шизофренія - це хронічний психічний розлад, що характеризується спотвореним мисленням, сприйняттям, емоціями, мовою, самосвідомістю та поведінкою. Біполярний розлад включає екстремальні перепади настрою, в тому числі емоційні підйоми (манія або гіпоманія) і спади (депресія).

Інші потенційні застосування кветіапіну

Хоча кветіапін схвалений FDA лише для лікування шизофренії та біполярного розладу, його іноді застосовують для лікування інших станів, хоча офіційного дозволу на це немає. До таких станів належать:

1. афективні розлади у дітей,

2. тривожні розлади,

3. обсесивно-компульсивний розлад (ОКР),

4. хвороба Паркінсона у дорослих.

Незважаючи на ці ширші сфери застосування, основна увага приділяється його дозволеному використанню.

кветіапін у лікуванні Шизофренії

Початкові клінічні випробування та реєстраційні дослідження кветіапіну показали його ефективність у лікуванні шизофренії. У цих дослідженнях кветіапін порівнювали з плацебо та іншими антипсихотичними препаратами, визначаючи діапазон ефективних доз. У цих дослідженнях кветіапін застосовували у різних дозах, від 75 мг/добу до 750 мг/добу. Ранні дослідження не виявили чіткої залежності ефективності від дози, хоча деякі пізніші дослідження припускають, що вищі дози можуть бути більш ефективними (Arvanitis і Miller, 1997; Borison та ін., 1996; Copolov та ін., 2000; King та ін., 1998; Peuskens і Link, 1997; Small та ін., 1997).

Стратегії дозування

Спочатку рекомендована стратегія дозування кветіапіну була незрозумілою через широкий діапазон дозувань, що використовувалися в дослідженнях. Клініцисти часто обирали нижчі дози через необхідність повільного титрування. Однак пізніші дослідження уточнили ці стратегії, показавши, що вищі дози не тільки більш ефективні, але й можуть титруватися швидше. Виявилося, що збільшення дози до 800 мг/добу на четвертий день було настільки ж переносимим, як і більш поступове підвищення. Інформація про дуже високі дози (понад 800 мг/добу) обмежена, але вказує на потенційні переваги у випадках резистентності до лікування (Pierre et al., 2005).

Порівняльна ефективність

Порівняльні дослідження кветіапіну та інших антипсихотичних препаратів дають неоднозначну картину. Хоча деякі мета-аналізи ставлять під сумнів ефективність кветіапіну порівняно з антипсихотиками першого покоління, багато досліджень виявили, що він є аналогічно ефективним. Наприклад, Emsley та ін. (2000) виявили, що кветіапін у дозі 600 мг/добу був настільки ж ефективним, як і галоперидол у дозі 20 мг/добу у пацієнтів з частковою відповіддю.

Порівняння з іншими антипсихотичними засобами другого покоління показало неоднозначні результати. Наприклад, 4-місячне дослідження, в якому порівнювали кветіапін і рисперидон, показало, що обидва препарати однаково ефективні, хоча кветіапін мав менше побічних ефектів, таких як екстрапірамідні симптоми і підвищення рівня пролактину (Mullen et al. 2001; Zhong et al. 2006). В іншому дослідженні повідомлялося, що рисперидон мав дещо кращу ефективність протягом шести місяців, але зазначалося, що кветіапін часто застосовували в комбінації з іншими препаратами (Potkin et al. 2006). Дослідження, що порівнювали кветіапін з оланзапіном, виявили схожі показники рецидивів, хоча оланзапін був пов'язаний з більшим збільшенням ваги (Kinon та ін., 2006).

Результати дослідження CATIE

Клінічне дослідження ефективності антипсихотичних засобів (Clinical Antipsychotic Trials of Intervention Effectiveness — CATIE) надало широкі дані про порівняльну ефективність кветіапіну та оланзапіну. У фазі 1 більший відсоток пацієнтів, які приймали кветіапін, припинили лікування порівняно з пацієнтами, які приймали оланзапін. Фаза 2 показала, що клозапін і оланзапін були більш ефективними, ніж кветіапін і рисперидон, для пацієнтів зі стійкими симптомами. Однак за переносимістю кветіапін був подібний до інших антипсихотиків (Lieberman та ін., 2005; McEvoy та ін., 2006; Stroup та ін., 2007).

Перший епізод психозу

Порівняння нетипових препаратів при першому епізоді психозу (Comparison of Atypicals in First Episode Psychosis — CAFÉ) порівнювали кветіапін, рисперидон та оланзапін у пацієнтів з першим епізодом психозу. Воно виявило схожі показники припинення прийому всіх трьох препаратів протягом року (McEvoy та ін., 2007).

Рефрактерні [резистентні] до лікування пацієнти

Існує обмежена кількість даних про ефективність кветіапіну у рефрактерних до лікування пацієнтів (тих, хто не реагує на стандартні методи лікування). Деякі дослідження вказують на користь вищих доз. Наприклад, Buckley та ін. (2004) відзначили невелику перевагу кветіапіну над галоперидолом у більш важких пацієнтів, а Sacchetti та ін. (2004) повідомили про 50% рівень відповіді у пацієнтів, які не реагують на нейролептики першого покоління.

Довгострокова ефективність

Довгострокові дослідження кветіапіну обмежені, але подальші дослідження вказують на стійку ефективність протягом декількох років при середній дозі 450 мг/добу. Нещодавні дослідження з пролонгованим вивільненням (XR) показали переваги у профілактиці рецидивів (Peuskens et al. 2007). Крім того, кветіапін продемонстрував покращення когнітивних функцій у хворих на шизофренію (Sax та ін., 1998; Velligan та ін., 2002, 2003).

кветіапін у лікуванні Розладів настрою

Доведено, що кветіапін ефективний та добре переносимий антипсихотик для лікування пацієнтів з біполярною манією та біполярною депресією.

• Біполярна манія включає періоди надзвичайно підвищеного настрою, енергії та активності, тоді як біполярна депресія включає тривалі періоди смутку та низького рівня енергії.

Перші вказівки на стабілізуючий вплив кветіапіну на настрій з'явилися під час спостережень у дослідженнях, спрямованих переважно на шизофренію. Наприклад, у ключовому дослідженні з оцінки кветіапіну (Small et al. 1997) як високі, так і низькі дози препарату значно покращили показники розладів настрою у пацієнтів з шизофренією, що оцінювалися за допомогою Короткої психіатричної рейтингової шкали (Brief Psychiatric Rating Scale — BPRS), інструменту, який використовується для вимірювання психіатричних симптомів (Goldstein 1999). Інше ключове дослідження, в якому порівнювалися різні дози кветіапіну, показало, що пацієнти, які приймали 150 мг/добу, продемонстрували значне покращення показників BPRS, пов'язаних з настроєм (Arvanitis and Miller 1997).

Порівняльні дослідження

У дослідженні Quetiapine Experience with Safety and Tolerability (QUEST) кветіапін порівнювали з рисперидоном у 4-місячному відкритому дослідженні з гнучким дозуванням. У цьому дослідженні брали участь пацієнти з різними розладами, включаючи шизофренію, шизоафективний розлад (стан із симптомами як шизофренії, так і афективного розладу), біполярний розлад та депресію. На 16-му тижні середня доза кветіапіну становила 317 мг/добу, тоді як середня доза рисперидону — 4,5 мг/добу. Кветіапін показав значно більше покращення за шкалою Гамільтона, широко використовуваною шкалою оцінки тяжкості депресії, ніж рисперидон (Mullen et al. 2001).

Останні дослідження кветіапіну

Останні дослідження підтвердили ефективність кветіапіну в лікуванні як манії, так і біполярної депресії. У короткострокових плацебо-контрольованих дослідженнях кветіапін як монотерапія (застосовувався окремо) ефективно зменшував симптоми манії. Крім того, кветіапін оцінювали як додаткове лікування зі стабілізаторами настрою, такими як літій або вальпроєва кислота.

Біполярна депресія

Calabrese та ін. (2005) і Thase та ін. (2006) провели дослідження ефективності кветіапіну в лікуванні біполярної депресії. У 8-тижневому дослідженні Calabrese та його колеги порівнювали дві дози кветіапіну (300 мг/день і 600 мг/день) з плацебо. Обидві дози були ефективними, демонструючи покращення депресивних та тривожних симптомів. Примітно, що 58% пацієнтів відповідали критеріям позитивної відповіді на лікування, а антидепресивний ефект спостерігався при прийомі препарату один раз на день.

Thase та його колеги провели схоже 8-тижневе дослідження, в якому порівнювали ті ж самі дози кветіапіну (300 мг/добу та 600 мг/добу) з плацебо у пацієнтів з біполярною депресією. Знову ж таки, обидва препарати виявилися ефективними щодо широкого спектру депресивних симптомів. Ці дослідження призвели до того, що FDA схвалила кветіапін для лікування біполярної депресії.

Додаткові висновки

Додаткові дані підтверджують роль кветіапіну в регуляції настрою. Наприклад, Dorée та ін. (2007) у пілотному дослідженні за участю 20 учасників повідомили, що кветіапін є ефективним доповненням до лікування великої депресії, тобто він може посилювати дію інших антидепресантів. Нові дані також свідчать про те, що метаболіт кветіапіну (речовина, що утворюється при розпаді препарату в організмі) може мати властивості, що регулюють настрій (Goldstein et al. 2007). Ця зростаюча кількість досліджень підкреслює універсальність та ефективність кветіапіну в лікуванні різних аспектів афективних розладів.

Інші стани та групи пацієнтів, що реагують на терапію кветіапіном

Кветіапін при тривозі та пов'язаних з нею розладах

Дослідження показують, що кветіапін може бути ефективним для лікування симптомів тривоги. Два дослідження біполярної депресії, згадані раніше (Calabrese та ін., 2005; Thase та ін., 2006), також показали значне поліпшення симптомів тривоги. Седативні та заспокійливі ефекти кветіапіну, добре задокументовані в різних дослідженнях (Buckley та ін. 2007; Chengappa та ін. 2003a), призвели до його використання при тривожних розладах «не за призначенням».

• Використання «не за призначенням» означає призначення препарату при станах, які офіційно не схвалені регуляторними органами, такими як FDA (Управління з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів).

Клінічні випробування кветіапіну для лікування тривожних розладів тривають (www.clinicaltrials.gov). Невелике дослідження також показало, що кветіапін може зменшити симптоми як тривоги, так і посттравматичного стресового розладу (ПТСР) (Hamner et al. 2003).

Кветіапін також використовувався для посилення ефектів селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) при лікуванні обсесивно-компульсивного розладу (ОКР).

• СІЗЗС — це клас препаратів, які зазвичай використовуються для лікування депресії та тривожних розладів шляхом підвищення рівня серотоніну в мозку.

Dell'Osso та ін. (2006) повідомили про переваги у невеликій серії пацієнтів з ОКР, а Denys та ін. (2007) виявили, що посилення дії кветіапіну було більш ефективним у пацієнтів, які отримували нижчі дози СІЗЗС, ніж у тих, хто приймав вищі дози.

Ажитація та ворожість

Ажитація, що характеризується неспокоєм та емоційним розладом, є ознакою кількох психіатричних станів. Хоча жоден препарат, схвалений FDA, не спрямований на лікування ажитації, антипсихотичні засоби, такі як кветіапін, іноді використовуються з цією метою не за призначенням.

Дослідження, проведене в умовах відділення невідкладної допомоги, показало, що кветіапін може ефективно впоратися з гострим збудженням за умови ретельного дозування, хоча постуральна гіпотензія (раптове падіння артеріального тиску в положенні стоячи) була помітним побічним ефектом (Currier et al., 2006). Інші дослідження показали переваги кветіапіну в зниженні ворожості, форми агресивної поведінки, у дорослих з шизофренією або біполярним розладом (Chengappa та ін. 2003a; Buckley та ін. 2007) та у дітей з деструктивними розладами поведінки (Barzman та ін. 2006; Findling та ін. 2007).

Застосування кветіапіну у дітей

Кветіапін виявляється ефективним для лікування шизофренії та біполярного розладу у дітей (Barzman та ін., 2006; DelBello та ін., 2007; McConville та ін., 2000). DelBello та ін. (2007) повідомили про терапевтичний ефект у дітей, які мали субсиндромальну симптоматику біполярного розладу, тобто мали деякі симптоми, але не відповідали повним критеріям діагнозу. Кветіапін також використовується для лікування ажитації у дітей, що означає відчуття неспокою та дратівливості (Findling et al. 2007).

Застосування кветіапіну у людей похилого віку

Кветіапін вивчався у пацієнтів похилого віку, особливо з такими захворюваннями, як хвороба Альцгеймера, яка є формою деменції, що впливає на пам'ять та когнітивні функції. У дослідженні 151 пацієнта похилого віку (середній вік 76,8 років) 52% відчули значне зменшення психіатричних симптомів після 12 тижнів лікування кветіапіном (McManus та ін., 1999). В іншому дослідженні порівнювали кветіапін у дозах 100 мг/добу та 200 мг/добу з плацебо у мешканців будинків для людей похилого віку з деменцією та ажитацією. Вища доза була ефективною для зменшення ажитації (Zhong et al. 2007). Однак, велике порівняльне дослідження (CATIE Alzheimer's disease study) не виявило суттєвих відмінностей в ефективності кветіапіну, рисперидону, оланзапіну та плацебо протягом 36 тижнів (Schneider et al. 2006).

Хвороба Паркінсона

Хвороба Паркінсона, нейродегенеративний розлад, що впливає на рух, іноді може призводити до психотичних симптомів, таких як галюцинації та марення. Ці симптоми можуть посилюватися під впливом ліків, таких як леводопа, що використовуються для лікування хвороби Паркінсона. Хоча старі антипсихотики могли полегшити психотичні симптоми, вони часто погіршували перебіг хвороби Паркінсона. Кветіапін, однак, виявився перспективним у лікуванні психозів без погіршення рухової функції (Friedman 2003; Juncos 1999; Targum and Abbott 2000). Наприклад, 24-тижневе дослідження 29 пацієнтів з хворобою Паркінсона показало, що кветіапін покращує симптоми психозу в середній дозі 62,5 мг/день, не впливаючи на рухові здібності (Juncos 1999).

Різноманітне застосування кветіапіну - від лікування психозів при хворобі Паркінсона до управління ажитацією в різних ситуаціях - підкреслює його універсальність як психіатричного препарату. Хоча його застосування виходить за рамки затверджених FDA показань, поточні дослідження продовжують вивчати і підтверджувати ці ширші терапевтичні можливості.

Побічна дія та токсикологія кветіапіну

Кветіапін, як і всі ліки, може викликати побічні ефекти. Щоб проілюструвати їх, ми посилаємося на 8-тижневе клінічне дослідження, в якому пацієнти з шизофренією отримували середню дозу кветіапіну 525 мг/добу (Zhong et al. 2006). Загалом, кветіапін добре переносився в цьому дослідженні, і лише 6% пацієнтів припинили прийом через побічні ефекти. Найчастіше повідомлялося про такі побічні ефекти:

1. Сомноленція (26% пацієнтів): це стан сонливості або млявості. Ймовірно, це пов'язано з антигістамінергічною дією кветіапіну, що означає, що він блокує гістамінові рецептори в мозку, викликаючи седативний ефект. Сонливість зазвичай виникає на початку лікування і має тенденцію до зменшення з часом, але може зберігатися у деяких пацієнтів, що потенційно може змусити їх припинити прийом препарату.

2. Головний біль (15%): поширений побічний ефект, що проявляється у вигляді болю або дискомфорту в голові.

3. Збільшення ваги (14%): кветіапін асоціюється зі збільшенням ваги, що викликає значне занепокоєння через потенційні метаболічні порушення. Збільшення ваги може бути значним побічним ефектом, який варіюється між різними антипсихотичними препаратами.

4. Запаморочення (14%): може бути пов'язано з постуральною гіпотензією — станом, коли артеріальний тиск значно падає, коли людина стоїть, викликаючи запаморочення. Цей ефект також може призвести до припинення прийому ліків.

5. Сухість у роті (12%): поширений побічний ефект, коли в роті відчувається незвична сухість.

Порушення метаболізму

Збільшення ваги та метаболічні порушення, спричинені антипсихотичними засобами, викликають все більше занепокоєння (Allison та ін., 1999; Brooke та ін., 2009; Newcomer та ін., 2002). Хоча кветіапін і спричиняє збільшення ваги, воно, як правило, менш виражене, ніж при застосуванні клозапіну або оланзапіну, але більш виражене, ніж при застосуванні зипразидону або арипіпразолу (Brooke et al. 2009). Довгострокові дані про вплив кветіапіну на вагу обмежені, але наявні дослідження дають певне уявлення про це.

Дослідження збільшення ваги

У відкритому пролонгованому дослідженні за участю пацієнтів з шизофренією, які продовжували прийом кветіапіну до 18 місяців, спостерігалося середнє збільшення ваги на 1,74 кг (Brecher та ін., 2000). Збільшення ваги було найбільш помітним у пацієнтів з низькою вагою і найменшим у тих, хто страждав на виражене ожиріння. Це узгоджується з генетичними дослідженнями, які вказують на те, що нижчий індекс маси тіла (ІМТ) може передбачати збільшення ваги у пацієнтів з шизофренією (Müller і Kennedy 2006).

У 8-тижневому порівняльному дослідженні, проведеному Zhong та ін. (2006), значне збільшення маси тіла (на 7,7% порівняно з початковим рівнем) спостерігалося у 10,4% пацієнтів, які приймали кветіапін, і у 10,5% пацієнтів, які приймали рисперидон. Середній приріст ваги становив 1,6 кг для кветіапіну та 2,12 кг для рисперидону.

Дослідження CATIE та CAFÉ

У фазі 1 дослідження шизофренії CATIE кветіапін мав помірний вплив на вагу та інші метаболічні фактори порівняно з іншими антипсихотиками (Lieberman та ін., 2005). У дослідженні першого епізоду психозу CAFÉ кветіапін мав більш сприятливий профіль ваги, ніж оланзапін або рисперидон. У цьому дослідженні 50% пацієнтів, які приймали кветіапін, набрали вагу, порівняно з 80% на оланзапіні та 58% на рисперидоні. Цікаво, що жінки, які приймали кветіапін, рідше, ніж чоловіки, набирали вагу протягом одного року дослідження (J. K. Patel, P. F. Buckley, S. Woolson та ін., «Metabolic Profiles of Second-Generation Antipsychotics in Early Psychosis: Findings From the CAFE Study» (подано до публікації), жовтень 2008).

Збільшення ваги при біполярному розладі

Збільшення ваги також викликає занепокоєння у пацієнтів з біполярним розладом, особливо тому, що ці пацієнти можуть також приймати літій або вальпроєву кислоту, які можуть сприяти збільшенню ваги. У дослідженні BOLDER (BipOLar DEpRession) 9% пацієнтів, які приймали 600 мг/добу кветіапіну, і 8,5%, які приймали 300 мг/добу, зазнали збільшення ваги на 7% або більше. Середній приріст ваги становив 1,6 кг та 1,0 кг для груп 600 мг/добу та 300 мг/добу відповідно (Calabrese et al. 2005).

Рівень пролактину та ЕПС

Два помітних профілі побічних ефектів відрізняють кветіапін від інших антипсихотиків другого покоління та першого покоління: низький рівень підвищення пролактину та екстрапірамідні симптоми (ЕПС).

• Пролактин - це гормон, який може підвищуватися під впливом деяких антипсихотичних препаратів, що призводить до таких побічних ефектів, як збільшення грудей і зменшення вироблення молока.

Дослідження послідовно показують, що кветіапін має низький ризик підвищення рівня пролактину (Hamner та ін., 1996; Lieberman та ін., 2005; Small та ін., 1997; Zhong та ін., 2006). У дослідженні, в якому порівнювали кветіапін і рисперидон при шизофренії (Zhong et al. 2006), рівень пролактину знизився в середньому на 11,5 мг/мл у пацієнтів, які приймали кветіапін, тоді як у пацієнтів, які приймали рисперидон, він підвищився на 35,5 мг/мл. Подібні результати спостерігалися в дослідженнях шизофренії CATIE та CAFÉ (Lieberman та ін., 2005; McEvoy та ін., 2007).

Низький ризик розвитку ЕПС у кветіапіну також є важливим. ЕПС включає такі симптоми, як тремор, ригідність і брадикінезія (сповільненість рухів), які характерні для багатьох антипсихотиків. Дослідження SPECTRUM switch (Larmo et al. 2005) показало значне зниження ЕПС при переході на кветіапін з антипсихотиків першого покоління. Цей низький ризик виникнення ЕПС зробив кветіапін кращим вибором серед неврологів, які лікують психози у пацієнтів з хворобою Паркінсона, оскільки ці пацієнти є особливо вразливими до рухових побічних ефектів.

Інші проблеми

Потенційна здатність кветіапіну викликати катаракту все ще вивчається. Взаємозв'язок між антипсихотичною терапією та утворенням катаракти залишається нез'ясованим (Isaac та ін. 1991; Johnson 1998). Для з'ясування цього питання триває велике дослідження, що включає регулярні офтальмологічні огляди (www.clinicaltrials.gov).

Ранні дослідження викликали занепокоєння щодо порушень гормонів щитовидної залози при застосуванні кветіапіну (Arvanitis and Miller 1997), але нещодавні дослідження не показали послідовних доказів дисфункції щитовидної залози (Kelly and Conley 2006).

Інформація про призначення кветіапіну включає попередження про серцево-судинні ризики, подібні до тих, що стосуються інших антипсихотичних засобів, зокрема щодо подовження інтервалу QTc (Glassman і Bigger 2001). Однак немає конкретних доказів того, що кветіапін підвищує ризик збільшення інтервалу QTc (Lieberman et al. 2005).

Існує також занепокоєння щодо потенційного зловживання кветіапіном (Pierre та ін. 2005; Pinta і Taylor 2007). З огляду на його широке застосування, це вимагає подальшої пильності та розгляду.

Вагітність та репродуктивне здоров'я

Інформація про вплив кветіапіну під час вагітності обмежена. У проспективному дослідженні McKenna та ін. (2005) порівнювали вагітних жінок, які отримували антипсихотики другого покоління, включаючи кветіапін, з контрольною групою. Дослідження не виявило суттєвих відмінностей у результатах вагітності, за винятком вищих показників низької ваги при народженні та терапевтичних абортів у групі кветіапіну. Yaeger та ін. (2006) повідомили про відсутність вроджених вад розвитку у 39 випадках впливу кветіапіну на плід, що свідчить про те, що атипові антипсихотики можуть не збільшувати ризик серйозних вад розвитку.